Національний кешбек: чому державна програма не принесла очікуваних результатів

Національний кешбек себе не виправдав у якості підтримки населенню

Національна програма кешбеку, запущена у 2024 році, яка була покликана стимулювати економіку та підтримати українських громадян, не виправдала очікувань. Попри великі надії та заявлені амбіції, її результати залишають бажати кращого. Чому програма підтримки зазнала провалу, та які висновки повинен зробити український уряд, піде мова у нашому матеріалі.

Затримки виплат як основна проблема

Однією з ключових причин невтішних результатів програми стали затримки у виплатах. За офіційною інформацією Мінекономіки, українці змогли накопичити 714 мільйонів гривень за період із грудня по січень, але отримали свої гроші лише 7 березня. Це сталося через те, що платежі перебували в статусі "в обробці" з 18 лютого, і тільки через три тижні вони стали доступні громадянам.

Такі затримки суттєво вплинули на ефективність програми. Як наголошує голова комітету Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, "кошти, які обіцяли виплатити ще в третій декаді лютого, стали доступні громадянам лише через кілька тижнів". Це означає, що громадяни не могли використати їх вчасно для підтримки споживчого попиту, що, своєю чергою, зменшило очікуваний ефект для економіки.

Низькі виплати: 105 гривень на місяць

Ще одна важлива проблема, яка стала на заваді успішності програми, – це низький розмір виплат. Загалом гроші отримали 3,4 мільйона осіб, і якщо поділити всю суму між одержувачами, виходить, що кожен отримав лише 105 гривень на місяць. Ця сума є надто незначною, щоб справді стимулювати споживчий попит або підтримати малозабезпечених громадян. Для порівняння, навіть базові витрати на мобільний зв’язок часто перевищують цю суму, не кажучи вже про інші необхідні товари та послуги.

Як зауважив Гетманцев, "такий результат явно не відповідає заявленим цілям програми і не став серйозною підтримкою для розвитку економіки".

Розбіжності в даних та неефективність програми

Ще одним свідченням проблемності програми стали розбіжності у фінансових розрахунках. За інформацією Мінекономіки, у грудні українці накопичили 436 мільйонів гривень, а в січні – 414 мільйонів. У сумі це дає 850 мільйонів гривень. Однак фактично виплачена сума виявилася значно меншою. Гетманцев вважає, що "різниця між нарахованими та виплаченими сумами викликає додаткові питання".

Загалом за період з вересня 2024 року по січень 2025 року громадянам було виплачено лише 1,1 мільярда гривень, хоча планувалося виділити 3 мільярди. Це означає, що програма фактично профінансувала лише третину від запланованого обсягу, що є вкрай низьким показником для масштабної державної ініціативи.

Низький інтерес виробників до програми

Не лише громадяни, але й бізнес виявив менший інтерес до програми, ніж очікувалося. У середині листопада 2024 року в ній брало участь 1586 виробників, які пропонували 324 тисячі товарів. Станом на 7 березня 2025 року ці показники зросли лише до 1756 виробників і 369 тисяч товарів. Хоча приріст є, він не відповідає очікуванням і не вказує на суттєве зростання довіри до ініціативи.

Єдині переможці: максимальний кешбек отримали одиниці

Попри всі недоліки програми, деякі учасники змогли отримати вигоду. За словами Гетманцева, 1208 українців витратили понад 30 тисяч гривень на товари вітчизняного виробництва і отримали максимальний кешбек у 3 тисячі гривень. Проте він зазначає, що "ці результати не можуть бути достатнім досягненням для програми, яка обіцяла значну підтримку для більшості споживачів".

На що українці витрачали отримані кошти від програм підтримки?

Паралельно з "Національним кешбеком", що мав на меті підтримати українських виробників, держава наприкінці 2024 року також запустила програму прямих виплат населенню "Зимова єПідтримка". Мінекономіки оприлюднило у березні загальну статистику використання коштів українськими громадянами за цими двома програмами.

Отже, найбільше грошей з "Національного кешбеку" та "Зимової єПідтримки" українці витратили на оплату комунальних послуг – 3,8 мільярда гривень, що становить 56% загальної суми. На мобільний зв'язок пішло 1,4 мільярда гривень, на заклади харчування – 386 мільйонів, на ліки українці витратили 189 мільйонів гривень, а на комп’ютерні мережі та інформаційні послуги - 187 мільйонів гривень. Благодійність також зайняла чільне місце серед витрат українців – 177 мільйонів гривень. Книги та друкована продукція отримали 147 мільйонів гривень, залізничні перевезення – 90 мільйонів, кінотеатри – 47 мільйонів, а поштові послуги – 42 мільйони гривень. Найменше грошей українці витратили на кабельне та супутникове телебачення – лише 29 мільйонів гривень.

У Мінекономіки зазначили, що "ці гроші залишаються в економіці, сприяють створенню робочих місць та наповнюють бюджет через податки". Проте це не змінює того факту, що дані програми не принесла очікуваного ефекту.

Підсумки: чому державні програми підтримки не ефективні?

Попри гучні заяви та масштабний запуск, "Національний кешбек" не зміг стати ефективним економічним стимулом. Основні причини цього – затримки виплат, надто низькі суми компенсацій, розбіжності у фінансових розрахунках і слабкий інтерес з боку бізнесу.

Нагадаємо, що кошти на фінансування всього цього атракціону популізму, включно з тисячею, пішли з невиконаних Міністерством економіки програм гуманітарного розмінування та допомоги аграріям. Усі ці заяви про підтримку національного виробника виглядають особливо недоречно на тлі того, як урядовці підняли військовий збір. Це підвищення, по суті, забрало значно більше доходу у людей, що офіційно працевлаштовані.

Українські виробники зараз мають купу різних проблем, не пов’язаних із низьким рівнем споживання. Державні подачки на цей рівень споживання не вплинуть. До того ж вітчизняний виробник сплачує за електроенергію щонайменше у 2-2,5 рази більше, ніж населення. Він змушений враховувати чергові податкові ініціативи, підвищення військового збору, відкати деяким "неблагодійним" персонам із різних державних агенцій.

Щодо "тисячі" все ще більш прозаїчно – це невикористані кошти Фонду безробіття. Прямо зараз в Україні бізнес задихається від кількох проблем: браку кваліфікованих кадрів та зростання податкового навантаження. Державні ініціативи мають бути спрямовані на створення людського капіталу, а не на короткострокове споживання. Натомість гроші, які могли б піти на освіту, медицину та інновації, спрямували на недалекоглядні виплати.

Якщо уряд планує запускати подібні ініціативи в майбутньому, йому варто звернути увагу на оперативність виплат, реальну купівельну спроможність отриманих коштів та прозорість фінансових операцій. Без цього програми фінансової підтримки залишатимуться лише декларативними заходами без суттєвого впливу на економіку країни.