Пенсії прокурорів та суддів в Україні: що з ними не так

Спецпенсії для суддів, прокурорів та чиновників: що з ними не так

Проблема пенсійного забезпечення в Україні – одна з найгостріших у соціальній сфері. Поки мільйони пенсіонерів змушені виживати на кілька тисяч гривень щомісяця, інші – представники окремих професійних груп – отримують виплати у десятки разів більші. Ідеться про так звані спецпенсії для суддів, прокурорів і деяких інших категорій колишніх чиновників. Ці виплати викликають дедалі більше обурення в суспільстві, адже мають риси соціальної несправедливості та фінансової неефективності.

За словами голови Комітету Верховної Ради з питань фінансової, податкової та митної політики Данила Гетманцева, лише у 2025 році на компенсацію спецпенсій за рішеннями суддів передбачено понад 34,3 млрд гривень. Це колосальна сума для Пенсійного фонду, яка могла б піти на підвищення мінімальних пенсій. "На сьогодні мінімальна пенсія становить 2361 грн, середня — 6341 грн, а 36% пенсіонерів отримують менше ніж 4 тис. грн. Це ганьба для європейської країни", – заявив Гетманцев із трибуни парламенту.

Ще у жовтні 2024 року Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про впорядкування спецпенсій, яке вже ввів у дію Президент. Наразі в парламентському комітеті соціальної політики готується до другого читання законопроект №12278, який передбачає скасування спецпенсій прокурорам. За словами Гетманцева, ухвалення цього закону — питання не лише фінансів, а й елементарної справедливості.

"Ми пропонуємо і вимагаємо від уряду перегляду мінімальних пенсій і підвищення хоча б до 4 тисяч грн за рахунок цих джерел і детінізації", – додав Гетманцев. За його словами, лише детінізація ринку активних товарів могла б забезпечити резерв для забезпечення гідного життя пенсіонерів.

Від 35 тисяч до 88 тисяч: як працює система спецпенсій

Резонанс у суспільстві викликала справа колишнього прокурора прокуратури Харківської області Івана Сагуна, який через суд повернув собі виплати пенсії у розмірі 88,2 тис. грн на місяць. Обмеження пенсійних виплат прокурору до 35,2 тис. грн, суд визнав незаконним. Нагадаєм, що з 1 січня 2025 року Кабмін запровадив спеціальні коефіцієнти та почав урізати надвисокі спецпенсії: усе, що перевищувало 10-кратну суму від мінімальної пенсії - 23,6 тисячі гривень, зменшували за спеціальним коефіцієнтом. У рішенні Харківського районного суду зазначено, що виконавча влада втрутилася у повноваження органів прокуратури, а також порушила конституційні принципи розподілу повноважень.

Попри урядові спроби обмежити надвисокі спецпенсії, судова система фактично відкрила лазівку для відновлення колишніх виплат. Лише за перші місяці після введення коефіцієнтів суди ухвалили понад 670 рішень про скасування обмежень. І хоча це лише незначна частина від 24,6 тисяч українців, які отримують пенсії понад 23,6 тис. грн, темпи скасування вражають. Суди не лише оперативно задовольняють позови, а й ухвалюють рішення заднім числом, що дозволяє компенсувати пенсіонерам недоотримане.

Показовим є також приклад колишнього прокурора Олександра Озерянського. Після того як йому скоротили виплату з 72 до 33,6 тис. грн, він через суд не лише відновив колишній розмір пенсії, а й домігся компенсації за попередні місяці. Символічно, що рішення ухвалив саме той суд, у якому працює його дружина — суддя Світлана Озерянська. До речі, саме через цей суд він і здобув пенсію понад 70 тисяч гривень, оскільки ПФУ подібні виплати самостійно не призначає.

Загалом, механізм працює наступним чином: обмеження вводить уряд, ПФУ їх застосовує, однак пенсіонер звертається до суду, й через тиждень-два повертає свої десятки тисяч гривень. Найактивніше судяться військові пенсіонери, прокурори та судді — саме ті категорії, яким держава надає максимальний соціальний захист. Звичайні громадяни, мобілізовані з 2022 року, залишаються поза цією системою, попри безпосередню участь у бойових діях.

Таким чином, серія скандалів з прокурорськими пенсіями наочно продемонструвала, якою недосконалою є система регулювання пенсій для окремих категорій посадовців. Замість чітко визначених і справедливих механізмів, держава змушена витрачати мільярди гривень на пенсії, які відновлюються через суд. І це при тому, що більшість українців виходять на пенсію у 60 років і отримують 35–40% від середньої зарплати за життя.

Як виникла система спецпенсій і чому вона досі існує

Система спецпенсій бере свій початок ще з 90-х років, коли в законодавстві України закладалися особливі умови для певних категорій працівників. Закон "Про прокуратуру" передбачає, що прокурори можуть виходити на пенсію після 25 років трудового стажу, з яких щонайменше 15 — на прокурорських посадах. При цьому пенсія має становити 60% від заробітної плати. Це вдвічі більше, ніж передбачено для більшості громадян.

Така ж ситуація і з суддями. Їхні пенсійні гарантії прописані в окремих законах і часто не залежать від змін у загальному пенсійному законодавстві. Більше того, судді та прокурори можуть розраховувати на автоматичний перерахунок пенсій у разі підвищення зарплат в органах, де вони працювали. Це створює парадокс, коли розмір виплати збільшується без урахування змін у пенсійному фонді або реальному стані бюджету країни.

Ці норми виправдовують, мовляв, судді й прокурори працюють у стресових умовах, піддаються ризикам і мають підвищену відповідальність. Але така аргументація дедалі частіше ставиться під сумнів. "Не може в одній державі людина отримувати 2300 і 100 тис. грн, причому їхній функціонал під час роботи не дуже відрізняється", – зазначає Гетманцев.

Потрібна справедлива пенсійна реформа

Ключовий виклик сьогодні — реформування пенсійної системи в бік справедливості та рівності. Скасування спецпенсій для прокурорів, як пропонується в законопроекті №12278, є лише першим кроком. У суспільстві дедалі більше запиту на рівні правила для всіх — без винятків і привілеїв.

Нинішня модель, у якій прокурор може у 35 років піти на пенсію та отримувати виплату, що у десятки разів перевищує мінімальну, є не лише морально сумнівною, а й економічно непосильною для держави. Особливо на тлі війни, соціальної напруги та нестачі бюджетних коштів на базові потреби.

Законодавча база вже дає можливість уряду переглядати пенсії, зокрема за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Але судові рішення часто скасовують такі обмеження. Отже, реформа має йти не лише через зміну законів, а й через перегляд принципів, за якими держава оцінює доцільність тих чи інших привілеїв. Справжня пенсійна справедливість можлива лише тоді, коли кожен українець відчуватиме, що його праця та внески до бюджету були вартісно оцінені.

Гарантії мають бути, але не феодальні привілеї, які множать недовіру до державних інституцій. Саме тому питання спецпенсій — не лише фінансове, а й моральне. Його вирішення стане тестом на зрілість української політики в післявоєнний період.