Від розкоші до повсякденності: як за 33 роки незалежності змінилася вартість мобільного зв’язку в Україні

Сьогодні складно уявити день без смартфона в кишені, тоді як на початку 1990-х навіть коротка мобільна розмова могла коштувати половину місячного заробітку.

З моменту проголошення незалежності у 1991 році мобільний зв’язок пройшов шлях від елітної послуги, доступної лише заможним, до невід’ємної частини життя мільйонів українців. Сьогодні важко уявити день без смартфона в кишені, але на початку 1990-х навіть коротка розмова по мобільному могла коштувати половину місячної зарплати. Як же змінилися ціни? Що вплинуло на їхнє падіння, а згодом - на поступове зростання? І чи справді українські тарифи залишаються одними з найнижчих у світі? "Коментарі" спробували розібратися, врахувавши усі цифри, факти та думки експертів.

Початок епохи: мобільний як символ статусу

Мобільний зв’язок у незалежній Україні стартував 1 липня 1993 року. Саме тоді пролунав перший дзвінок у мережі оператора Український мобільний зв’язок (тепер відомий як Водафон Україна). Тоді мережа працювала у стандарті NMT-450 і налічувала всього 6 базових станцій - 5 у Києві та одну в Борисполі. Підключення коштувало близько $850, абонентська плата сягала $150–200 на місяць, хвилина вихідного дзвінка обходилася в $1, а вхідного - в $0,5. Багато абонентів отримували рахунки до $1000 на місяць. Для порівняння: середня зарплата в липні 1993 року становила всього $36. Тобто на повну розмову вистачало трохи більше ніж пів години на місяць, якщо не їсти й не пити. До кінця року в країні було лише 2800 абонентів.

"Перші апарати коштували близько 3000 доларів", — згадує співвласник компанії Biopharma Костянтин Єфименко. Засновник мережі Foxtrot Валерій Маковецький додає: "Моя перша мобільна Nokia важила понад 2 кг. Пристрій потрібно було носити за ручку, а витрати на зв’язок доходили до $500 на місяць".

У 1994 році з’явився ще один гравець - акціонерне товариство "Київстар". Конкуренція почала поступово тиснути на ціни. У 1998 році, за словами одного з засновників "Київстар" Ігоря Литовченка, вартість телефону впала до $350, підключення - до 140, а абонентська плата - до $60. Середня зарплата тоді становила близько 28 доларів, тож зв’язок залишався розкішшю. Саме в цей час з’явилися тарифи з передоплатою: у лютому 1998-го Голден Телеком запустив UNI, а у 1999-му - Sim-Sim від Українського мобільного зв’язку та Ace&Base від "Київстар". Посекундна тарифікація (першою запровадила "Київстар" з 30-ї секунди) та скасування плати за вхідні дзвінки в 2000–2003 роках (після прийняття відповідного закону) зробили послугу доступнішою.

Конкуренція, технології та "тарифні війни": ціни стрімко падають

З появою стандарту GSM у 1997 році (його запустили і "Київстар", і Український мобільний зв’язок) ринок почав стрімко розвиватися. До 2004 року кількість абонентів сягнула 12 мільйонів, а в 2006-му перевищила населення країни. Поява віртуальних операторів - Jeans, djuice, МОБІ - та молодіжних брендів ще більше розпалила конкуренцію. "Конкуренція потягла за собою падіння цін на послуги", - наголошує засновник мережі Allo Дмитро Деревицький. Оператори скасовували плату за дзвінки всередині мережі, вводили безлімітні пропозиції та знижували ціни на дані.

У 2000-х з’явився мобільний інтернет: спочатку на швидкості 9,6 кбіт/с (тарифікація щохвилини), потім GPRS і EDGE. У 2015–2016 роках запустили третє покоління (UMTS), а в 2018-му - четверте (LTE). Тарифні війни 2017 року стали піком доступності: lifecell пропонував 20 ГБ інтернету плюс 100 хвилин на інші мережі та безліміт всередині за 50 гривень на місяць. Ціни на гігабайти падали, а обсяги пакетів росли. За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електронних комунікацій, ринок став одним з найконкурентніших у Європі.

Сучасність: зростання тарифів через війну та інфляцію

Повномасштабне вторгнення 2022 року кардинально змінило ситуацію. Операторам довелося інвестувати в енергонезалежність: генератори, відновлення пошкодженої інфраструктури, закупівлю частот. У 2024–2026 роках тарифи зросли. У лютому-березні 2026-го всі три основні оператори - "Київстар", Водефон Україна та lifecell - підняли ціни на 40–100 гривень. Середня вартість пакета з 20–40 ГБ інтернету тепер становить 7–8,5 євро на місяць. Середній дохід оператора з одного абонента (ARPU) у 2025 році: у "Київстар" - 158–162 гривні, у Водефон Україна - близько 140 гривень, у lifecell - 138 гривень. Загалом - 140–160 гривень на місяць.

Експерт з питань комунікацій Олександр Глущенко пояснює: "Українські оператори суттєво підняли ціни на свої послуги через зростання витрат. Цьому сприяли закупівля генераторів для забезпечення енергонезалежності в умовах відключень світла, подорожчання енергоресурсів, курсова різниця, рівень інфляції, підвищення податків, відновлення знищеної інфраструктури та купівля частот на аукціонах". За його словами, через війну зменшилися доходи населення, тому відносно цього показника послуги зв’язку в Україні суттєво подорожчали порівняно з країнами Євросоюзу. Водночас Глущенко підкреслює: "Якщо порівнювати співвідношення ціна/якість, то зв’язок в Україні на достойному рівні. Представники українських операторів зв’язку можуть читати лекції європейським колегам, як організувати зв’язок під час війни".

Порівняння з іншими країнами: дешево, але відносно доходів - не завжди

За даними британської компанії Cable.co.uk (станом на 2025–2026 роки), Україна посідає 16-те місце у світі за вартістю 1 ГБ мобільного інтернету - $0,27. Для порівняння: в Ізраїлі — 0,02 долара, в Італії та Фіджі — по 0,09 долара, у Німеччині - понад $2, у Швейцарії — понад $7. Середня вартість пакета з 20–40 ГБ в Україні - 7–8,5 євро. У Німеччині аналогічні послуги коштують 30–40 євро, у Франції — близько 20 євро, у Польщі — 10–12 євро.

Міжнародний союз електрозв’язку (ITU) зазначає, що абсолютні ціни в Україні — одні з найнижчих у Європі. Однак відносно валового національного доходу на душу населення показник сягає 1,36 - один з найвищих у Європі (поступається лише Албанії). Це означає, що українці витрачають на зв’язок відчутну частку доходів.

Порівняння вартості 1 ГБ мобільного інтернету та середньої ціни пакета (станом на 2025–2026 роки)

Джерело: Cable.co.uk та дані операторів і ITU. Ціни округлені та відображають середні ринкові пропозиції.

Чому ціни змінюються і що буде далі

Головними драйверами зниження цін на ринку мобільного зв’язку стали конкуренція трьох великих операторів, державне регулювання (скасування плати за вхідні, зниження інтерконекту) та технологічний прогрес. З 1993-го по 2017 рік вартість хвилини дзвінка впала в десятки разів, а гігабайти стали масовими. Війна змусила операторів підвищити тарифи, але якість зв’язку залишається високою: покриття четвертого покоління охоплює понад 90% населення, а швидкість завантаження в середньому - 42,68 Мбіт/с (81-ше місце у світі за Speedtest).

Олександр Глущенко прогнозує: "Мобільні оператори навряд чи й надалі суттєво підвищуватимуть ціни. Є очікування, що мобільні оператори суттєво більше не будуть піднімати вартість тарифів. Якщо брати до уваги співвідношення вартості послуг відносно доходів населення, то всі наступні збільшення будуть призводити до зменшення попиту на послуги операторів, відмов від другої сім-картки, вимог перевести на більш дешевий тарифний план або зміну постачальника послуг через сервіс перенесення номерів".

За 33 роки незалежності мобільний зв’язок перетворився з атрибута еліти на доступну послугу, яка рятує життя під час відключень і обстрілів. Ціни вже не ті, що в 1990-х, але й не найвищі в Європі. Головне - щоб конкуренція та регулювання продовжували працювати на користь абонентів. Адже якісний і доступний зв’язок - це не розкіш, а необхідність у сучасному світі.