Українські грантожери: куди йдуть гроші іноземних платників податків

Останніми роками Україна значно збільшила свою залежність від міжнародної грантової підтримки. Короткострокові програми, національні фонди та підрядні структури отримують сотні мільйонів доларів щороку зі спеціальних коштів західних донорів. Однак завжди залишається одне головне питання: чи дійсно ці кошти використовуються за призначенням?

Куди йдуть гроші іноземних платників податків

Як працює система надання грантів

Грантове фінансування в Україні відбувається через систему тендерів та конкурсів, у яких беруть участь різні неурядові організації, дослідницькі центри та навіть державні установи. Щороку сума такого фінансування досягає мільярдів доларів, але контроль за його розподілом залишається спірним питанням.

Більшість міжнародних грантів надаються такими організаціями, як USAID, Європейський Союз, Світовий банк та різні приватні фонди, включно з фондом Сороса. Умови надання фінансування залежать від мети програми, проте загалом вони включають вимоги щодо звітності та ефективності використання коштів. На практиці, однак, виконання цих умов часто викликає сумніви.

Отримувачі іноземних грантів або грантожери: хто вони?

Серед найбільших отримувачів грантів можна знайти як відомі українські громадські організації, так і маловідомі структури, які існують виключно завдяки іноземному фінансуванню. Деякі з таких організацій займаються реальною антикорупційною діяльністю, соціальними ініціативами чи реформами. Проте є й такі, які працюють більше на папері, ніж у реальному житті.

За останні роки, в Україні з’явилася навіть ціла низка так званих "грантожерів", організацій, які спеціалізуються на освоєнні вітчизняних та міжнародних грантів, вони навчилися майстерно складати бізнес-план та збирати потрібні документи заради очікуваного гранту. 

Так, за словами заступника директора Агенції регіонального розвитку Волинської області Миколи Полінкевича, зараз Україна вийшла на новий рівень по освоєнні міжнародної допомоги, в тому числі у вигляді грантів.

За офіційними даними, значну частину фінансування отримують структури, пов’язані з державним управлінням. Наприклад, Національне агентство України з питань державної служби, Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна служба фінансового моніторингу України, Академія фінансового моніторингу, Фонд державного майна України та навіть Українська залізниця.

Крім державних установ, значні гранти отримують і громадські організації. Наприклад, ГО "Технології прогресу", ГО "ТОМ 14", ГО "Центр протидії корупції" та ГС "Підтримка діяльності всеукраїнської мережі доброчесності та комплаєнсу". Сукупно ці організації отримали понад 90 млн доларів тільки у межах ініціативи "Сприяння доброчесності".

Однак залишається відкритим питання ефективності розподілу цих коштів. Частина експертів відзначає, що значна частина фінансування йде на проведення тренінгів, семінарів, досліджень і круглих столів, які мають сумнівний вплив на реальний стан корупції в країні.

USAID тимчасово призупинила фінансування українських проєктів

На початку 2025 року стало відомо, що Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID) тимчасово припинила фінансування всіх проєктів в Україні. Причина – аудит Держдепартаменту США, який вирішив переглянути ефективність програм допомоги.

Також у нової адміністрації Трампа, за наявною інформацією, виникло багато питань до найбільших виконавців від USAID в Україні – це американські компанії Chemonics і DAI. Вони керують в Україні проєктами на 1,5 млрд доларів і отримують прибуток із грантів. Це нормальна практика, але їхні реальні прибутки, власники та фінансова звітність залишаються закритими. Деякі республіканці в США впевнені, що через такі компанії USAID фінансувала демократів – нібито всі пожертви працівників Chemonics пішли на кампанію Камали Гарріс.

Закриття фінансування від USAID викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Одні побачили в цьому небезпеку для реальних реформаторських ініціатив, інші ж — можливість перевірити, куди йдуть мільярди доларів. У соцмережах навіть з’явилася хвиля саркастичних коментарів на адресу грантожерів, які залишилися без фінансування.

Чому кошти іноземних платників податків йдуть на подолання корупції в Україні, а вона не зменшується?

Попри мільярди доларів, які були спрямовані на антикорупційні проєкти в Україні, рівень корупції у нашій державі залишається одним із найвищих у Європі. Деякі експерти вважають, що проблема полягає не у відсутності фінансування, а в його неефективному розподілі.

Денис Гороховський, журналіст-розслідувач, зазначає: "Судячи зі списку отримувачів грантів, у нас вже давно мала би бути нульова корупція та найсильніші у світі медіа, але, як відомо, ситуація зовсім інша".

Дійсно, велика частина міжнародної допомоги спрямовується не безпосередньо на боротьбу з корупцією, а на супутні витрати – адміністративні послуги, круглі столи, тренінги та аналітичні звіти, які часто не мають реального впливу на ситуацію.

Як зазначає Мар'ян Заблоцький, звіти, що є у відкритому доступі різних організацій, зокрема, тих, що повинні були боротися з корупцією, або чисто формально складені, або не містять детальної інформації, яку можна було перевірити. Тому, питання, куди йдуть кошти міжнародних донорів, залишається риторичним.

Підсумки

Зупинка фінансування USAID могла б стати моментом для чесного обговорення ефективності грантових програм в Україні. Західні донори мають право вимагати більшої прозорості та підзвітності. 

Українське суспільство, зі свого боку, повинне уважніше стежити за тим, як витрачаються ці кошти. Адже міжнародна підтримка надзвичайно важлива для розвитку країни, особливо у часи війни. Однак без реальної підзвітності та контролю над витрачанням коштів, багато зусиль можуть виявитися марними. Тому нині особливо важливо вирішити питання ефективного використання міжнародної допомоги та нарешті зробити її справді корисною для України.