Як буде зростати прожитковий мінімум та мінімальна зарплата в Україні в найближчі роки

Попри численні реформи та намагання стабілізувати економіку, мільйони українців і надалі залишаються за межею бідності. Війна, інфляція та бюджетні обмеження лише посилили тиск на найвразливіші верстви населення. У такій ситуації особливу увагу привертає питання соціальних стандартів — прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Саме ці показники визначають базовий рівень добробуту громадян, доступ до допомоги, а також гарантії у сферах освіти, медицини та житлово-комунального забезпечення. Та чи зміниться щось найближчими роками? Чи варто українцям очікувати на реальне покращення добробуту, чи йдеться лише про номінальні цифри без відчутного ефекту? У цій статті ми розглянемо плани уряду до 2028 року, проаналізуємо думки економістів і спробуємо дати відповідь на одне з найгостріших соціальних питань сучасності.

Як буде зростати прожитковий мінімум та мінімальна зарплата в Україні в найближчі роки

Як зростатиме прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата

Відповідно до проекту Бюджетної декларації на 2026–2028 роки, уряд України планує поступове підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Проте, як попереджають економісти, йдеться радше про номінальне зростання, що компенсує лише інфляцію, а не про реальне підвищення добробуту громадян.

Народний депутат Ярослав Железняк у своєму телеграм-каналі повідомив: "Прожитковий мінімум сильно зростати не буде. По факту, кожен рік уряд буде додавати +-200 грн". Для працездатних осіб уряд встановив такі прогнозні показники:

• 2025 рік — 3028 грн
• 2026 рік — 3288 грн
• 2027 рік — 3482 грн
• 2028 рік — 3667 грн

Збільшення в межах 200–250 гривень щороку є незначним, особливо з огляду на прогнозовані темпи інфляції. У нинішніх умовах, коли реальні доходи населення знецінюються під впливом воєнних викликів та економічної нестабільності, такого рівня зростання недостатньо, щоб говорити про реальне покращення життєвих умов українців. Водночас прожитковий мінімум залишається базовим стандартом, на який спираються розрахунки соціальних виплат, пенсій та заробітних плат державних службовців, тому його динаміка прямо впливає на рівень соціального захисту.

За даними тієї ж Бюджетної декларації, уряд планує наступне підвищення мінімальної заробітної плати:

• З 1 січня 2026 року — 8 688 грн
• З 1 січня 2027 року — 9 374 грн
• З 1 січня 2028 року — 10 059 грн

На перший погляд, збільшення виглядає поступовим і логічним. Проте у 2024 році цей показник становить 8 000 грн, а отже, у 2026-му він зросте лише на 688 грн за два роки.

Експерти зауважують, що встановлені урядом показники не відображають реальної купівельної спроможності зарплат. Зокрема, виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський у коментарі "Новини.LIVE" зазначив: "Підвищення прожиткового мінімуму заплановано виключно на спрогнозовану інфляцію. Тому реального зростання не буде, а номінально буде повністю профінансоване з доходів бюджету, які інфляційно зростуть".

Це означає, що номінальне підвищення насправді лише компенсує втрати від зростання цін. У структурі витрат громадяни витрачають значну частину доходів на продукти харчування, комунальні послуги та медичні потреби. Тому навіть за зростання мінімальної зарплати, її реальний еквівалент у кошику споживача залишиться практично незмінним.

Бюджетні обмеження та інфляційний ефект

Уряд обмежений у можливостях збільшення соціальних стандартів, зважаючи на значний дефіцит бюджету. Зокрема, у 2025 році дефіцит очікується на рівні понад 20% від доходів. У проекті Бюджетної декларації на 2026–2028 роки уряд планує скоротити дефіцит бюджету майже вдвічі — однак це вимагатиме жорсткої фінансової дисципліни та скорочення видатків. У таких умовах основним джерелом фінансування зростання соціальних виплат стане інфляція.

Економісти стверджують, що для того, щоб забезпечити зростання мінімальної заробітної плати й не підіймати при цьому податки, можна розраховувати лише на інфляційний ефект. Уряд отримає більше доходів від ПДВ, акцизів і зборів, що інфляційно зростуть. Водночас це означає, що зростання зарплат та мінімуму не є результатом економічного зростання, а лише індексацією в межах того ж рівня життя.

Така ситуація загрожує тим, що номінальне підвищення не принесе відчутного покращення добробуту населення. Важливо також пам’ятати, що зростання мінімальної зарплати впливає на податкове навантаження на бізнес, що також обмежує можливості її значного підвищення в умовах війни.

Соціальна політика: нові підходи та цифрові сервіси

Паралельно з макроекономічними процесами Міністерство соціальної політики розробляє нові моделі підтримки вразливих категорій населення. За словами першої заступниці міністра соціальної політики Дарії Марчак, планується спростити процедуру отримання державної допомоги завдяки цифровізації. В перспективі кожен українець зможе самостійно подати заявку на допомогу онлайн, а система автоматично визначатиме  її розмір залежно від рівня доходів. Такий підхід дозволить зробити систему підтримки більш адресною, зменшивши зловживання та бюрократичні бар’єри. Новий інструмент планують запровадити до кінця 2025 року, що співпадає з моментом початку перегляду соціальних стандартів.

Цифровізація соціальної політики може стати значним проривом у сфері надання допомоги, однак вона не компенсує відсутності реального зростання доходів. Без підвищення реального прожиткового мінімуму всі технологічні рішення залишатимуться лише інструментами обліку бідності, а не її подолання.

За межею бідності: мільйони українців у зоні ризику

Наразі, станом на 2025 рік, за межею бідності живе близько 8,8 мільйона українців — про це свідчать розрахунки на основі методики Світового банку та даних про середні пенсії. Для порівняння: у 2020 році таких людей було на 2 мільйони менше. Отже, можна зробити висновки, що протягом 5 років тенденція не покращилась, а лише погіршилась, попри всі зусилля уряду.

Прожитковий мінімум, що визначає доступ до субсидій, пільг і мінімальних гарантій, фактично не виконує своєї функції — він занижений порівняно з реальними потребами. Це спричиняє ситуацію, коли офіційно українці не вважаються бідними, проте не можуть забезпечити собі базові потреби — харчування, ліки, комунальні послуги.

Урядовці визнають проблему, однак діють обережно через обмеження бюджету. В умовах воєнного часу ризикова соціальна політика може стати додатковим джерелом дестабілізації, а надто різке підвищення прожиткового мінімуму може мати фіскальні наслідки. Саме тому зростання мінімуму здійснюється на рівень інфляції, тобто не змінює реального стану речей.