Скасування торговельного безвізу з ЄС: як це позначиться на українських виробниках

Із червня 2025 року українських аграріїв очікують серйозні виклики — Європейський Союз припиняє дію режиму торговельного безвізу. Це рішення означає, що українські експортери більше не зможуть безмитно постачати продукцію на ринок ЄС, як це було з початку повномасштабної війни.

Ілюстративне фото

Зняття мит і квот у 2022 році відкрило Україні безпрецедентні можливості: частка ЄС в українському агроекспорті стрімко зросла з 36% у 2021 році до понад 55% у 2022-му. Україна посіла 5 місце серед постачальників агропродукції до ЄС, обійшовши, зокрема, Аргентину та Індію. Це стало можливим не лише завдяки безмитному доступу, а й через стійкість українських виробників попри війну. За оцінками Єврокомісії, у 2023 році Україна забезпечила близько 14% імпорту зерна до ЄС.

Особливо вражаючими були показники по окремих категоріях української продукції. Наприклад, експорт курятини виріс у понад 2 рази — з 84,6 тис. тонн до 171,5 тис., а поставки цукру зросли в 67 разів — з 7,4 тис. тонн до майже пів мільйона тонн. Ці цифри викликали хвилю невдоволення серед європейських фермерів: Польща, Франція й Угорщина  почали відверто тиснути на Єврокомісію, адже їхні виробники втрачали прибутки.

Результатом протестів стало повернення квот на 30 видів української аграрної продукції, які раніше постачалися в Європейський союз. За словами Олега Пендзина, виконавчого директора Економічного дискусійного клубу, ці квоти є дуже невеликі – від 1% до 3% загальної української продукції.

Хоча ці обмеження й стали м’якшими, ніж довоєнні, вони серйозно вплинули на обсяги експорту. Нові квоти, наприклад, на цукор, вичерпаються всього за пів року.

"Крім того, є ще вищі квоти. Однак цього недостатньо для того, щоб говорити про присутність наших товарів на європейському аграрному ринку", — зазначає експерт.

У червні на зміну режиму вільної торгівлі прийде новий виконавчий акт, який наразі лише узгоджується, але вже відомо, що він не передбачає безмитного доступу.

Як це вплине на економіку та виробників

Скасування торговельного безвізу — це не лише тимчасові незручності для експортерів, а реальна економічна загроза. За підрахунками Мінекономіки, втрати становитимуть близько 2,9 млрд доларів на рік, що еквівалентно місячному обсягу всього українського експорту. Крім того, це суттєво стримає зростання ВВП — щонайменше на 1%.

За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), скасування торгівельного безвізу може призвести до зниження обсягів експорту агропродукції до ЄС на 25–30% у короткостроковій перспективі. Найбільших втрат зазнають саме малі та середні виробники, які не мають ресурсів для швидкої диверсифікації ринків збуту. Водночас великі агрохолдинги, маючи розвинену логістику та контракти в кількох країнах, мають більше шансів адаптуватися.

Особливо вразливими є виробники з високою доданою вартістю. Це насамперед ті, хто займається переробкою сільгосппродукції — зокрема, виробники олії, цукру та м'ясної продукції. Оскільки саме ці категорії отримали найбільше вигоди від безмитного режиму, повернення мит і квот боляче вдарить саме по ним.

Серед додаткових втрат — потенційне зниження зайнятості. За даними Національного інституту аграрної економіки, майже 30% робочих місць у сільській місцевості пов’язані з експортноорієнтованими підприємствами. Зменшення обсягів продажів за кордон може призвести до скорочення персоналу, особливо в західних регіонах, орієнтованих на європейські ринки.

Згідно з даними Держстату, у 2023 році аграрний сектор забезпечив понад 52% усього товарного експорту України. За таких умов будь-які обмеження на головному ринку збуту матимуть мультиплікативний ефект — від зменшення валютних надходжень до зростання безробіття у сільській місцевості.

Хоча Віце-прем'єрка Ольга Стефанишина й запевняє, що рішення Єврокомісії є лише "проміжним", а ЄС залишається відкритим до переговорів, конкретних домовленостей наразі немає. "Про жодне припинення вільної торгівлі не йдеться: ринок ЄС залишається відкритим для українських товарів. Ми домовилися швидко й конструктивно працювати над досягненням довгострокового рішення", – зазначила вона у своєму Facebook.

Переорієнтація експорту: реальність чи утопія?

У відповідь на нові реалії експортери починають шукати альтернативні ринки збуту. Наприклад, виробники цукру вже скоротили поставки в ЄС, натомість збільшили експорт до Туреччини. Якщо минулого року на глобальний ринок поза межами Європи припадало лише 9,5% експорту цукру, то за перші 5 місяців цього року ця частка зросла до 17%.

Інший приклад — соняшникова олія. У 2023 році її експорт до Китаю зріс на 38%, до Індії — на 24%. Це свідчить про збереження попиту за межами ЄС, однак ідеться переважно про сировину, а не перероблену продукцію, яка дає вищу додану вартість.

Однак експерти попереджають: логістичні виклики та геополітична нестабільність суттєво ускладнюють диверсифікацію. За даними Центру економічних стратегій, за роки війни український експорт надмірно "регіоналізувався" — понад 80% експорту йде в Європу. Це пов’язано не лише з економічною доцільністю, але й з обмеженим доступом до інших ринків через заблоковані порти та небезпеки на морських маршрутах.

Крім того, ринки Азії чи Африки не забезпечують того рівня прибутковості, який пропонує Європа. Європейський ринок — це преміум-сегмент, де українська продукція користується стабільним попитом. Умовно кажучи, замінити Німеччину на Єгипет — це значний крок назад для будь-якого виробника.

За словами експертів Київської школи економіки, у разі активної державної політики підтримки експортерів, потенціал диверсифікації можна реалізувати на рівні до 30% від втрат європейського ринку впродовж 2–3 років. Йдеться про нішеві ринки у Південній Кореї, Індонезії, Саудівській Аравії, а також розширення позицій на внутрішньому ринку України.

Яким буде новий режим і що робити далі

Хоча точні параметри нового торговельного режиму поки невідомі, аналітики очікують повернення до системи квот, можливо, з більш гнучкими межами, ніж до війни. Водночас не виключено, що окремі сектори отримають індивідуальні умови — наприклад, як це було із сільськогосподарськими яйцями чи металургійною продукцією.

Олександр Каленков, голова об’єднання "Укрметалургпром", заявив, що для металургійного експорту пільги збережено ще на рік. Це створює прецедент для аграрного сектора — він також може претендувати на послаблення, якщо продемонструє стратегічне значення та дотримання стандартів ЄС.

Втім, для цього потрібна активна дипломатія та консолідація українських виробників. Олег Пензін вважає, що не можна сидіти й чекати милості від Брюсселя, а потрібно самим ініціювати обговорення, доводити свою позицію через аграрні асоціації та політичні канали.

Уряду ж варто серйозно задуматися над комплексною експортною стратегією: інвестувати в логістику, шукати нові ринки, посилювати переробну промисловість та забезпечувати стабільність на валютному ринку, аби уникнути додаткових потрясінь.

Важливим кроком є також підтримка малих виробників через програми компенсації логістичних витрат, здешевлення кредитів на експортні операції та посилення технічної допомоги у питаннях сертифікації.

І хоча скасування торговельного безвізу з ЄС — болісний удар для української економіки, він водночас є шансом на переосмислення нашої торговельної політики. В умовах війни та глобальної нестабільності перемагатимуть ті, хто здатен адаптуватися швидше за інших.